28.11.2020 22:09
18+
44 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Вадим Косьмін

Життя, що згасло, свічка не продовжить...

Життя, що згасло, свічка не продовжить...

Життя, що згасло, свічка не продовжить

І не відродить ту останню мить, 

Яка ввібрала стогін перероджень

Багатих літ і злидні лихоліть.


Судьба картає, крає і карається

На схилах днів, коли на схилі літ

Ховає дід під подушку окрайця,  

Немовби шрам – глибокий смерті слід.


Його дитинства радість рукотворна

І благодатна як сама земля,  

Вросла у землю полиново чорну.

Дарма її гукати звідтіля.


Старий як світ, давно чекає стрічі 

Із болем, що весь вік переорав, 

Запалює над світом чорні свічі

На спомин незворотних переправ.



28.11.2020

Публікації: Вадим Косьмін

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись