Морозцю нема!
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Жалівся зранку сніговик
Рудим котам безперестанно,
В відлигу танучи потроху:
Я в холоди стояти звик
А в теплоті дотла розтану,
Стечу водою на дорогу.
От лихо… Морозцю нема!
Хто здумав по такій погоді
Мене, нещасного, зліпити?..
Ворона каркнула: – Дарма!
ШиКАРний план! Журитись годі –
Пора морозива купити.
На те один озвався кіт:
План класний, правди діти ніде,
В відлигу друга рятувати.
Та все ж поміркувати слід,
Хто по морозиво те піде
Й де грошей на покупку взяти.
Хай в магазин іде зима, –
Котисько другий нявкнув стиха,
Стріпнувши шубкою рудою,
Бо винувата ж бо сама,
Що без морозу в нас відлига
Й стікає сніговик водою.
Я з’їм морозива кіл два! –
Втішався сніговик підталий,
Враз морквяним сьорбнувши носом.
Звелась з-за хмар зима: – Овва!
Жарт про морозиво невдалий!
Й дихнула люто вниз морозом.