Запашний медовий сон
У барліг ведмідь уклався спати
З перших днів зими аж до весни,
В тісноті зібрався проглядати
Прехороші солоденькі сни.
Перший сон уже й скрадався в тиші
Пахощами ягід і медку,
Та злякали шурхотінням миші,
З нір під бік нагнавши холодку.
Буркнув спересердя: – От морока!
Чухав у дрімоті змерзлий бік,
А знадвору голосна сорока
Завелася накликати сніг.
Заревів з барлогу на сороку
Від безсоння змучений ведмідь,
Тільки сон про літо крок по кроку
Відкілясь добрався мимохідь…
Червоніла з віт малина стигла…
Бджілки в квітах дзумкали крильми…
Із ведмедем і мишва притихла
В запашному сні серед зими.
