13.12.2020 23:08
для всіх
100
    
  2 | 2  
 © Добродій Ольга Іванівна

Зима

Зима закотилася мандаринкою у домівку, 

По дорозі замерзла – сіла біля вогню.

Замоталась у плед, новорічну листівку

Заходилась писати короткому дню.


Смакувала лимоном – від кислого морщилась –

І книжками, залишеними на «як буде час».

Від солодких цукерок блаженна відмовилась:

Щедрувальникам буде малим прозапас.


Зупинила годинник - так голосно цокав…

І, здається, життя зупинилось на мить…

Мить блаженної тиші і ледь чутних кроків, 

Мить мине, і залишиться прагнення жить.


У вікно заглядає-голосить метелиця, 

Кличе зиму додому: пора знати й честь.

І на сніжній постелі зима спати стелиться, 

На дорогах життєвих моїх перехресть.


Ми так схожі: самотні, холодні і горді…

Але кожна чекає на власну весну…

Щоб під радісну пісню пташиних акордів

Хтось зумів розбудити зі сніжного сну.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!