13.12.2020 23:08
for all
37 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Зима

Зима закотилася мандаринкою у домівку, 

По дорозі замерзла – сіла біля вогню.

Замоталась у плед, новорічну листівку

Заходилась писати короткому дню.


Смакувала лимоном – від кислого морщилась –

І книжками, залишеними на «як буде час».

Від солодких цукерок блаженна відмовилась:

Щедрувальникам буде малим прозапас.


Зупинила годинник - так голосно цокав…

І, здається, життя зупинилось на мить…

Мить блаженної тиші і ледь чутних кроків, 

Мить мине, і залишиться прагнення жить.


У вікно заглядає-голосить метелиця, 

Кличе зиму додому: пора знати й честь.

І на сніжній постелі зима спати стелиться, 

На дорогах життєвих моїх перехресть.


Ми так схожі: самотні, холодні і горді…

Але кожна чекає на власну весну…

Щоб під радісну пісню пташиних акордів

Хтось зумів розбудити зі сніжного сну.

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись