Клаптик
- Може десь у світах ти існуєш,
чи живеш зовсім поряд та близько,
може також за мною сумуєш,
яснооке, яскраве дівчисько?
- Вірю, десь у світах ти існуєш,
чи живеш недалеко, десь поряд,
і за мною, можливо, сумуєш,
відчуваю я мужній твій погляд.
- Я життя проживаю без тебе
і надію про зустріч втрачаю,
та у мареві образ твій ледве
все ж знайти я таки сподіваюсь.
- Я без тебе живу і з тобою,
ми зустрінемось згодом, я знаю.
Небо вкрило обох нас журбою,
серед інших тебе я впізнаю.
Так дві зірки собі гомоніли,
два світила двох різних галактик,
а зустрівшись, у мріях згоріли,
до землі долетів лише клаптик.
І з людьми, як з зірками, буває,
що живуть половинки нарізно,
один одного ждуть і шукають,
а зустрінуться вже, коли пізно.
У чеканні втомились, зітліли,
розплескалось надії стенання
і серця їхні в клаптик згоріли,
і загасло небесне кохання.
Львів, 17.12.2020
