Клаптик бездонного неба
з рубрики / циклу «ЕТЮДИ, КАРТИНКИ»
З краплинами дощу
В захмарену калюжу
Бездонне небо впало.
Бреду ним чи лечу,
Та осягнути мушу,
Розбовтане недбало.
Глибінь – по кісточки,
І враз сягнеш безодні
Чуттям необережним,
Зникають з-під руки
Уривки хмар холодні
За обрієм безмежним.
За мить кудись війне
З вітрами клаптик неба
Завихреного стану.
Гукни! Поклич мене,
Бо вдалині без тебе
Хмаринкою розтану.