Тетяна Чорновіл Клаптик бездонного неба
З краплинами дощу
В захмарену калюжу
Бездонне небо впало.
Бреду ним чи лечу,
Та осягнути мушу,
Розбовтане недбало.
Глибінь – по кісточки,
І враз сягнеш безодні
Чуттям необережним,
Зникають з-під руки
Уривки хмар холодні
За обрієм безмежним.
За мить кудись війне
З вітрами клаптик неба
Завихреного стану.
Гукни! Поклич мене,
Бо вдалині без тебе
Хмаринкою розтану.
23.07.2014 18:45 Антоніна Грицаюк => © |
 Чарівно! |
15.07.2014 12:03 Тадм => © |
 класно! скучила за Вашими :) |
14.07.2014 10:16 Тетяна Белімова => © |
 Чудова, складна для виконання форма! Ніжна поезія!))) |
12.07.2014 16:40 Суворий |
Приклад використання коду заміть звичайного посилання: |
12.07.2014 10:06 Деркач Олександр => © |
 Сподобалось) а в мене є хмаринка) я їй кажу ти сонечко, а вона каже ні - я хмаринка) боюся розтане))))) |
12.07.2014 01:15 Наталка Янушевич => © |
 Дуже візуальний вірш. |
11.07.2014 22:01 Панін Олександр Мико... => © |
 Вірш чудовий, але навіщо таяти, хай тають інші. |
11.07.2014 21:57 Ірина Червінська-Ман... => © |
 дуже світло) |