Колядники казкового лісу
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Зайчисько, Білка й гострохвоста Мишка
Колядувати зранку сніг топтали,
Колядку гарну бубоніли знишка,
Яку в гурті завчили й пам’ятали.
З-за пня Лисиця: – Гарна в вас колядка,
Та все ж не ту ви вибрали дорогу,
Бо там, де чагарів чорніє латка,
Заліг Ведмідь сердитий у барлогу.
– До нього Вовк он ще до сходу сонця
Забрів знічев’я поколядувати,
То той спросоння так ревнув з віконця –
Ледь п’ятами вдалося накивати
– А я у Борсука колядувала
І заспівала гарно дві колядки
Та все ж Борсук обдарував невдало –
Дав пундик з моху замість шоколадки.
– Не вірите? Снігур не дасть збрехати,
Мені він пундик той поміг доїсти.
– Борсук живе де? Стежка он до хати
І до вікна попід рогіз пролізти.
Ну що ж, звернули Заєць, Білка й Мишка,
Щоб заспівати хором Борсукові
Колядку ту, що бубоніли знишка,
За добрі з моху пундики святкові.
А до Ведмедя Вовк ізнов подався.
– Колядувати можна?! – став питатись
Ведмідь за дня вже трохи спам’ятався,
В барліг покликав, мусив оправдатись:
– Я хрипло обзивався в ранню пору,
Бо дикий страх мені горлянку стиснув,
Як ти колядку вити став знадвору,
Та ще й у тьмі з вікна очима блиснув.
– Тримай у торбу коржики медові.
Якщо самому з’їсти забагато,
Вділи від мене Дятлові й Кротові,
Щоб смакувало всім Різдвяне Свято!
