У перегорнуту сторінку
гортається сторінками життя.
одна за одною в роках.
і плутаєм минуле з сьогоденням.
прийдешнє не досяжне -
недоторканне, просипалось дощем серед зими.
замерзлою стежиною збігає
стрімким нестримним струменем до цілі,
не відає якої Сам Творець
цього всього увічненого будня,
яке буття.
і фрагментарно
селфуємо себе, усіх і все.
толочим час у діжці виноградом
веселі і байдужі, безтурботні.
марнотні в самоті
вдивляємось у світ крізь крапку діафрагми
у космосі безмежному світів.
і прагнемо легкої простоти!
але вона сплелась у плутанину
важких, складних питань.
і відповідь відсутня...
без пояснень
незрозумілі ми самим собі!
про що казати вже про інше...
а мовим так -
рік накивав від нас тюпцем.
наздоганяти мусим інший
старанніше і ревно, заповзято.
чи вистачить нам сил,
наснаги, розуму і вміння
розумнеє завершеним привести до пуття?...
і вияснити, врешті -
чого в сучасності ми варті.
...звертаємось молитвами до Бога -
він мовчить...мовчить нам Бог!
бо ж він і так все знає...
упевнено цей рік перегортаєм.
