Меланхолійне...
а на нейтральній полосі
нічийне все, нічийні всі.
у небі кружають птахи.
до неба тягнуться дахи.
між хідниками шлях - роки
яким прямують до ріки.
та, що у безвість їх веде,
у забуття...самотність де
на посох сперлася. сліпа
у обрій зирить з па-гор-ба.
і фантазує давній світ,
коли було їй мало літ
і серед цвіту в тінях верб
манило в обрійні віки
роками мовлення ріки...
над нею сонця дивний схід.
і хмар важкий похмурий хід.
в сліпій тривозі самота -
ріка якась уже не та.
вона ніщо, вона ніхто,
на все про все - її ковток!
вона полоска поміж тих
пустирищ двох, між двух пустинь.
вона байдужий толерант
роками ллється з-поміж ґрат
у світ нічий нічийних всіх...
як в тій
нейтральній
полосі.