23.12.2020 11:10
для всіх
95
    
  3 | 3  
 © Ем Скитаній

Віхолі навзавод

Віхолі навзавод

як є вже ніч, 

то є і день

увесь в снігах, 

мороз лютує.

на площі площ

під шум музик

веселий люд

свята

із реготом

святкує.

і на вітрах

в сніги з небес

тріпочуть зна-

мена, 

плакати.

в блискучий лід

вдягнулись вмить

в іржі міцні

залізні ґрати.

і в лють і сміх

дзвенять дзвінкі

в танку бешкетні

сніговії.

тварини, люди

і птахи

змішались в шалу

круговерті -

аж не вгадать

хто, де, який

в зимовій хижій

цій затії.

як наче біс

тримає вісь, 

навколо неї

вертить світом...

...і день як день -

прямує в ніч, 

де всі шляхи

в зорю затерті.

у стомі люд, 

втомився світ, 

з-за хмар зірки

мовчать уперто...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.12.2020 22:04  Серго Сокольник => © 

Розумію, Еме...

 24.12.2020 14:12  Ольга Шнуренко => © 

Змішалось все у круговерті, не зрозуміло, хто є свій, а хто чужий, подяка Вам за роздуми відверті, коли вже на порозі Рік новий...

 24.12.2020 07:08  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова поезія! Аж сама ледь не згубилась у вирі Вашої віхоли!))

 23.12.2020 22:44  Каранда Галина => © 

аж не вгадать

хто, де, який

в зимовій хижій

цій затії.

А таки й не вгадати. Навіть без зимової віхоли не вгадати, хто є хто...