Поглянь навкруги, на ці трави похилі,
та зорі в нічній далині,
а трошки ближче холодні могили,
старий паркан в лайні.
Завжди так тихо і спокійно
на кладовищі восени,
то раптом закричить покійник,
то раптом затріщать кущі.
Навкруги тиша, ні душі
лиш вітер у вінках гуляє,
коли в могилі ти лежиш,
то серцем ти відпочиваєш.
Так мальовничо виглядають
гранітні, кам`яні хрести,
насправді люди не вмирають,
відпочивати йдзуть сюди.
Моя тісная домовина,
моя хатина у землі,
м`яка та гарна як перина,
як біла скатертина на столі.
Лиш хробаки десь поруч лазять,
пташки тут не співають нам,
високо в небі зорі сяють
усім, та тільки не мерцям.
Вночі на кладовищі так чудово,
так затишнота тепло у землі,
кричать десь поруч в лісі сови,
а їм відповідають пугачі.
Поглянь на цей ліс мальовничий,
на трави похилі та зорі в нічній далині,
тут пам`ять людська, багаторічна,
старий паркан в лайні.
Тепер тут наша батьківщина,
нова країна у землі,
моя тісная домовина,
завжди б лежати тут мені
