28.02.2021 08:45
для всіх
65
    
  2 | 2  
 © Анатолій Костенюк

Час незапалених ліхтарів

Час незапалених ліхтарів

Сховали тіні тополині віти,

та ліхтарям ще неприйшла пора.

Хотілося б цей вечір зрозуміти,

та дощ почався, рідний, наче брат.


Він позганяв аборигенів площ

у парк і править месу урочисту,

та ми, всі до одного – пантеїсти,

аж поки ще не закінчи́вся дощ.


І раптом сколихнулося бажання

до самозречення, до забуття,

і разом виправдалося життя

за мудрість ранню і за втому ранню.


Як тінями цей парк замайорів,

як ніжно кольори втрачає листя…

З життя спадає мішура барвиста

в час незапалених ще ліхтарів.

26.02.2021р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.03.2021 07:36  Тетяна Чорновіл => © 

Красива Ваша філософська поезія з відтінком смутку. Ліхтарі, навіть не запалені, можуть навернути на багатство роздумів та одкровень.