Чи повінчає небо нас
з рубрики / циклу «Лірика кохання»
Мені без тебе сумно уночі,
В кутках квартири зачаївся страх,
На шмаття тишу знову рвуть сичі,
Відлуння крику зріє на вустах…
Довкілля снігом припорошене,
У сонних вікнах стомлені вогні,
Прийшла до тебе без запрошення,
Не знаю, чи зрадієш ти мені…
Куди ж поділась гордість показна,
Чому з тобою зовсім інша я?
Зима нас поєднала затяжна,
Весна дрімає в руслі ручая…
Що буде з нами у весняний час,
Воскресне наше почуття, чи ні?
Чи небо синє повінчає нас,
А чи залишить знов на самоті?
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,