17.03.2021 08:28
for all
60 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Анатолій Костенюк

Талий сніг

Талий сніг «…вкупі з водою там зростить вербицю, –
стане початком тоді мій кінець.»
Л. Українка

Зле́жаний сніг на брудному асфальті,

вогко завмер під весняним дощем.

Стрімко струмки відмивають від фальші

місто, людей, душі, що там іще?


Я, як той сніг, був пухким, білосніжним,

срібно сніжинками падав з небес.

Любу вкриваючи килимом ніжним,

ніс їй тепло, дарував їй себе.


Їй темний сніг, став тепер непотрібний,

їй до вподоби весела весна.

Сонячний слід золотий, а не срібний

в душу свою увібрала вона.


Тану під сонцем, струмками стікаю,

і хоч з прийдешнім давно вже на ти,

ще у надії з землі бруд змиваю,

ще на ріллі дам зерну прорости.

16.03.2021р.

Публікації: Анатолій Костенюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.03.2021 06:17  Тетяна Чорновіл => © 

Теплі й вишукані слова, незважаючи на сніжний холодок. 

 
 17.03.2021 17:32  © ... => Надія Крайнюк 

Сумне явище торішній сніг) 

 
 17.03.2021 16:45  Надія Крайнюк => © 

Чудово і сумно... Дякую