Світ
О, світе!.. Обдарований... Знедолений...
Той берег річки з течією кволою,
Куди венеціанськими гондолами
Нас привезли тендітними і голими,
І звідки нас, пресичено-скалічених
Везтимуть ними ж до причалу вічности...
Той берег річки... Течія туди несе,
Коли в житті твоєму йде чудово все.
...а може, негараздом долі зболений,
Покинеш передчас своєю волею
Той берег... Запозич собі човна мого,
Прямуючи до берега знайомого...
Туман волосся вкрив нитками срібними...
І що крізь нього роздивитись здібні ми?
Каркаси мрій, скалічені снарядами,
З ковідних див сумнівними "принадами",
І у душі з пустелею поріднимо
Світ, живемо де... Та не є потрібними...
