СПАЛАХ БЕЗМЕЖНОГО СВІТУ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Розтало полохливе надвечір’я
У присмерк між зізнань передчуттями,
А ніч зерном розкидала сузір’я,
І їх сягнувши, як дійти до тями,
Чи в казці ми, чи в трепетному сні?
Хіба зітхнути, схлипнути душею
Солодку мить, де мліє час неспішно,
І десь аж там, за таїни межею
Щось неосяжне враз пізнати ніжно
В безмежності ласкавій глибині.
Крізь спалаху жагу несамовиту
Зайшлося небо зоряне безкрає.
Мелодію народженого світу
Смичком вітрів ледь чутно нічка грає
На відчуттів напруженій струні.
Нуртує плин мелодії нізвідки –
І світ безмежний вибухає в скроні.
Ти чуєш? З пелюсток Сузір’я Квітки
В чарівних снів казковому безсонні
У ніч стікають зорі осяйні…
.gif "{#}")
