Як страшно одному на самоті

Сердечно дякую Вам за привітання і коштовні побажання. Заходжу на Пробу не часто, тому пропустила можливість привітати й Вас з Вербною неділе. Будемо вже Великодня ждати. 

Дякую, пані Тетяно! Так, вірш дійсно сумний. Знаю багато прикладів такої сумної самотності... Плакати хочеться. Єдиний порятунок — бути біля людей. Зі святом Вас, з Вербною неділею! Будьте здорові і щасливі! 

Дуже дякую Вам, пані Олю, за привітання. Навзаєм!

Нехай торкнеться Вас лоза вербова,

Сіренька гілочка пухнаста,

Щоб Ви були завжди здорові,

Раділи, скоро свята Пасха!

Сумний вірш. Але для самотньої людини, яка переживає не простий період життя, висновок звучить обнадійливо й мудро. Здаватися не варто ні в якому разі! 

Дякую Вам за дискусію. Один лише штрих. Я ж не пишу про самотність, як загальномасштабне явище, а лише про одну з сторін людського життя. Всього навсього.  

Хай все у нас буде добре! 

Можна дискутувати до безкінечності, але не варто. Головне, що я хотіла сказати, що ставлення до самотності різне. І я не пропагую самотність, а намагаюся сказати, що й самотні люди живуть цікавим і щасливим життям, бо одруження і народження дітей - це лише один аспект багатогранного життя... Кожен робить свій вибір. Щастя - це коли людина задоволена своїм життям. Самотніми бояться бути ті, хто не може взяти на себе відповідальність за власне життя, і хто не реалізував себе як особистість. Стосовно того, як закінчують життя самотні, можна навести купу прикладів, як при наявності дітей, батьки помирають або на самоті, або в бідності, або в Будинку для пристарілих. А останнім часом у пресі багато інформації, що сини вбивають своїх матерів. Люди самотні з різних причин, тому не варто їх засуджувати чи жаліти, продовжуйте своєму життю радіти... На цьому кінець дискусії... 

Цитата з Вашого вірша мені дуже зрозуміла. І близька вона для мене. Творчі люди намагаються усамітнитися, щоб привести в порядок свої думки. Правильно Ви кажете, що це — здоровий егоїзм.Але ж як для мене, наприклад, сім`я — на першому місці. Діти, онуки, святА, подорожі, прогулянки — невід`ємна частка мого життя. Згадайте Джека Лондона. І не тільки. Як і з чим вони підходять до фінішу свого життя?

"У самотності багато привілеїв - забаганки дозволяю без вагань, найвірніші друзі – ямби і хореї, віршування, як оазис для бажань…" - моя цитата із одного вірша...

P.S. "Життя "соло" не означає повної ізоляції. Дослідження показують, що в більшості самотніх людей життя більш насичене, ніж у їхніх одружених знайомих. Перш за все, це пов’язано з тим, що новий спосіб життя є вибором на користь здорового егоїзму, а також часу, присвяченого собі та самопізнанню" - це сказала не я...

Спасибо пани Надия! Я не сумую )))

А то, что уже встречались с этими словами, так это да )))

В этой жизни всё случается дважды и я когда-то уже уходил с портала, подметая всё за собой )))

І я Вам дякую за ці рядки Бачите, скільки людей, скільки і думок про самотність. Я теж полюбляю бути наодинці. Але ж таке бажання у мене короткочасне. Чимось поділитися, щось запитати, пожартувати, обняти... Як без цього? Я собі просто не уявляю.  

Дякую за відгук. Бережіть себе. 

Щось таке знайоме. Десь зустрічалась з цими словами. А таки дійсно — в тему. 

Дякую. Бережіть себе і не сумуйте. 

Так. Самотність — це страшно. Особливо, якщо ні до кого прихилитись, ні з ким поділитись своїми думками. Це страшно.  

Дякую Вам, пане Вікторе, за коментар. Бережіть себе. 

Ну чому ж. Я з Вами цілком погоджуюсь. Самотність часто є результатом особливостей характеру самої людини. Така людина може почувати себе самотньою, навіть серед великої кількості людей І таких випадків дуже багато. А буває навпаки, коли багата духовно людина не відчуває себе самотньою, перебуваючи наодинці. Але, знов таки, цей стан може тривати недовго. Так от я якраз обрала собі персонаж першого типу, знаючи, як важко таким людям.

Але разом з тим ось такий Вам приклад. Я пролежала місяць в лікарні. Мій чоловік дуже комунікативний. І от він похвалився мені: "Думав не витримаю..." Коли він прочитав цей вірш, сказав, що це дуже правдиво. Так і є.

Дякую Вам за коментар.

Самотність - страшна річ. 

Пару строк к теме )))

Одиночество,

Как твое отчество?

Как нашло ты меня,

Одиночество?

У меня твое имя

У меня твое отчество,

Для меня ты –

Мое одиночество...

Кожна людина буває самотня. Як на мене, краще самотність, чим натовп))) Але самотність повиння мати міру, а не так:

В засніженій пустелі ліжка

я та самотність лежимо.

Біліє на столі записка,

ніч занавісила трюмо.

І, мов на сон прийдешній стопку,

п’ю обнадійливий напій:

встаю, натискую на кнопку

і слухаю дзвінок дверний.

Дякую за вірш.

Я не погоджуюся з Вами... Нічого страшного у самотності немає. Можливо важко тим, хто був у шлюбі і не звик до самотності. Скажу так, є два різні стани, коли людина насправді самотня, а коли живе одна. Важко тільки тоді, коли людина хворіє. Самотність - це категорія духовна, ментальна. Можна мати чоловіка і дітей, а бути самотнім, бо немає порозуміння. І, навпаки, людина живе одна, але ж має рідних, друзів, спілкується з людьми на роботі та в інших місцях. Як людина себе почуває і відчуває, залежить тільки від неї самої. Про самотні ночі промовчу - це окрема тема, хоча і це не проблема... АЛЕ, звичайно, Ви маєте право на свою думку...

Я часто розмовляю з людьми, які живуть самі, спостерігаю за їхньою поведінкою. Згадую, як жила моя мама, коли поховала тата. У більшості випадків люди впадають у відчай, невимовний, дуже болючий. З часом їх трохи відпускає, але все одно їм дуже важко.  

Дякую за коментар Хай все буде добре. Бережіть себе і своїх рідних. 

Прямо крик душі... аж хочеться якось розрадити... 

Це тільки спочатку одному страшно. А потім розумієш, що найстрашніше вже позаду, і одному - як не дивно, - краще.