Правда наших слів
(сонет) «Вигострю, виточу зброю іскристу,
cкільки достане снаги мені й хисту…»
Леся Українка.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Павло Тичина
cкільки достане снаги мені й хисту…»
Леся Українка.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Павло Тичина
Навіщо я пишу переклади? Порою
так правлю зброю я, бо слово – мій багнет.
Так Леся, в приклад нам, точила грізну зброю.
Так маєш діяти, громадянин поет.
Бо видно: за Дніпром висять над головою
вже хмари грозові. Багато є прикмет…
Підготуватись до виснажливого бою,
за волю, за свій світ, потрібно наперед.
І часто бачу я, що вже не за горою,
ворожі цінності стоять переді мною:
московський муедзин заліз на мінарет
останкінський і лжа зібралася ордою.
Тож правду наших слів нам зводити стіною
і правда наших слів зламає лжі хребет!
