13.05.2021 08:26
для всіх
148
    
  2 | 2  
 © Анатолій Костенюк

René François Armand Prudhomme

René François Armand Prudhomme Le Vase brisé

Розбита ваза

Le vase où meurt cette verveine
D’un coup d’éventail fut fêlé ;
Le coup dut l’effleurer à peine :
Aucun bruit ne l’a révélé.
Mais la légère meurtrissure,
Mordant le cristal chaque jour,
D’une marche invisible et sûre
En a fait lentement le tour.
Son eau fraîche a fui goutte à goutte,
Le suc des fleurs s’est épuisé ;
Personne encore ne s’en doute ;
N’y touchez pas, il est brisé.
Souvent aussi la main qu’on aime,
Effleurant le coeur, le meurtrit ;
Puis le coeur se fend de lui-même,
La fleur de son amour périt ;
Toujours intact aux yeux du monde,
Il sent croître et pleurer tout bas
Sa blessure fine et profonde ;
Il est brisé, n’y touchez pas.

Тобі, моїй єдиній в цьому світі,

подарував колись вербени квіти.

У вазу кришталеву на вікні

ти воду наливала при мені.


Пройшла доба і бачу, мов сьогодні,

стеблинки висохлі на підвіконні:

у кришталевого крихко́го скла

ти непомітну тріщинку знайшла.


Недбалості лиш мить і ось біда:

зів’яли квіти, витекла вода.

Пройшли роки. Хоч прикрість пережита,

ту вазу не торкай – вона розбита.


Так серце твоя лагідна рука

торкнула, зникла, тільки не зника

на ньому слід. Воно живе й надалі,

приймає в себе радощі й печалі


і вже наза́вжди береже в собі

і радість зустрічі й розлуки біль…

Та тільки почуттям воно закрите:

його ти не торкай – воно розбите.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.05.2021 19:41  Віктор => © 

Як красиво, мудро і лірично! Сподобалось!

 18.05.2021 00:56  Серго Сокольник => © 

Респект...

 15.05.2021 17:59  Дністран Оксана => © 

Зворушливі рядочки

 13.05.2021 17:07  Ольга Шнуренко => © 

Гарно, чуттєво, сумно та ніжно - у серці моєму від цього капіжно...