Гостинці від летючої рідні
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Серед дубів жила сімейка тиха
В просторому розлогому дуплі –
Татусь Кажан, матуся Кажаниха
І троє Кажанят, іще малі.
Якоїсь ночі дощового свята
Просили щось смачненьке малюки,
Тож на обід для дітвори й для тата
Спекла матуся з кропом пиріжки.
Ті пиріжки з киселиком із глоду
Сім’єю смакували досхочу.
Сказала Кажаниха: – В цю негоду
З дупла під кущ ліщини полечу.
Рідня живе там дальня – сіра Миша,
Їй теж не спиться о нічній порі,
Вона від нас, летючих, все ж бідніша,
Тож голодує, мабуть у норі.
Напакувала пиріжків в торбину,
Бо зразу їх з запасом напекла,
Й крильми потріпотіла під ліщину,
Аж ніч дощем війнула до дупла.
