Блюз закоханого літа
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Торкає ніч тремкі сережки
У клена, споєного снами,
І ніжить лоскотом листки,
А літо з місячної стежки
Десь заблукало полинами,
Майнуло в трави навпрошки.
Нехай сова перестороги
Віщує в темінь легкокрило,
Чуттям тривог наводить жах.
Це літо не страшить нітрохи,
Воно коханням захмеліло
Й зітхає срібно в споришах.
Лиш ніч притишена у травах
Серед зітхань тих марно скніє,
Пізнавши літа дивини,
Та в чорнобривцях золотавих
Воно вже промінцем ясніє,
В медові поринає сни.
Світанку мій, між трав розлита
Чарівна мить росою сходу,
Не мерзни в віхолі жалю.
Я сни закоханого літа
В твою засніжену негоду
З пташиним співом надішлю.
