Не їв і не бачив
О! Нарешті тихцем удалося добратись до плову,
Що манив ще з учора, мов мрія смачна, в казані.
Правда, вгледів я там смакоти хіба ложку столову
Та ще жменьок зо дві запеклось по боках і на дні.
Просуваю до дна вслід за лапами личко вусате,
Щось із пловом не те – відчуваю на вигляд і смак.
Тож насилу доїв, навіть з кігтів устиг облизати…
Може мало приправ чи вкипів недостатньо зірвак?
Трохи б більше м’ясця, пучку хмелі-сунелі додати,
Бо лиш страх на зубах поміж моркви та рису схолов.
Як надумає хто щось про крадену страву питати,
Муркну стиха крізь сон: – Я не їв і не бачив ваш плов.
