Смачна заяча мрія

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Край лісу сіяв заєць залюбки

Цибулі, перцю й моркви по рядочку,

Капусту, помідори, буряки

В ґрунт натрусив з насіння в холодочку.

Бо мрію мав він ще з зими таку –

Борщу смачного в осінь наварити.

Хоч не садив город ще на віку,

Та задум добрий, що там говорити.

Тож, натомившись, стер із лоба піт,

Під вітами ялини вклався спати.

Опісля ж розважався вже як слід –

Не знав, що про городець треба дбати.

З весни до літа мрія, хай їй грець,

Позаростала бур’янами швидко,

І крізь мишій, щирицю та мокрець

Городні сходи було ледве видко.

Журився заєць, сівши на межу,

Та десь їжак узявся край дороги:

– Давай грядки сполоти поможу!

Удвох таки нам буде легше трохи.

– А я за вами підпушу ріллю –

Озвався кріт с підземної оселі,

– Бо змалку ритись у землі люблю,

Не час думки сльозити невеселі.

Сорока пролітала повз город,

Не пропустила помочі нагоди –

Води набрала з річки повен рот,

Щоб поливати з дзьоба дружні сходи.

Очима заєць радісно косив,

Бо вже в гурті забути смуток мусив.

На борщ осінній щедро запросив

Усіх своїх нових городніх друзів.