02.08.2011 21:34
-
300
    
  2 | 2  
 © Віта Бабенко-Вітка-Квітка

Якщо одного разу

Я б хотіла злитись із повітрям, 

І ось так невидимою жити, 

Або стати сонячним промінням 

Й до останнього тобі світити. 


Темними ночами наче місяць 

Крадькома дивитись у вікно, 

І поцупити з собою в вічність  

Рідних рук твоїх усе тепло. 


Тож благаю бути обережним, 

Бо всіх звичок своїх я не знаю. 

Я тебе кохаю так безмежно, 

Що за себе не відповідаю. 


І якщо одного разу вранці 

Ти почуєш два серцебиття, 

З них одне твоє, не сумнівайся, 

А тим другим, звісно, буду я. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!