02.08.2011 21:34
-
226 views
rating 5 | 2 users
 © Віта Бабенко-Вітка-Квітка

Якщо одного разу

Я б хотіла злитись із повітрям, 

І ось так невидимою жити, 

Або стати сонячним промінням 

Й до останнього тобі світити. 


Темними ночами наче місяць 

Крадькома дивитись у вікно, 

І поцупити з собою в вічність  

Рідних рук твоїх усе тепло. 


Тож благаю бути обережним, 

Бо всіх звичок своїх я не знаю. 

Я тебе кохаю так безмежно, 

Що за себе не відповідаю. 


І якщо одного разу вранці 

Ти почуєш два серцебиття, 

З них одне твоє, не сумнівайся, 

А тим другим, звісно, буду я. 


Віта Бабенко-Вітка-Квітка цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Віта Бабенко-Вітка-Квітка

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора