Якщо одного разу
Я б хотіла злитись із повітрям,
І ось так невидимою жити,
Або стати сонячним промінням
Й до останнього тобі світити.
Темними ночами наче місяць
Крадькома дивитись у вікно,
І поцупити з собою в вічність
Рідних рук твоїх усе тепло.
Тож благаю бути обережним,
Бо всіх звичок своїх я не знаю.
Я тебе кохаю так безмежно,
Що за себе не відповідаю.
І якщо одного разу вранці
Ти почуєш два серцебиття,
З них одне твоє, не сумнівайся,
А тим другим, звісно, буду я.