Іменинний пиріг з малиною

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Лисиця зранку бігла десь щодуху

Через ярки та горбики малі,

Ледь-ледь не відтоптала зайцю вухо,

Що спав ще під ліщиною в кублі.

Спинилась на галявці на хвилину,

Від ранішнього бігу звівши дух,

І стала рвати в заростях малину,

Складаючи в чималенький лопух

У мене, – бурмотіла, – іменини,

Ніхто й не пам’ятає, та дарма.

Спечу пиріг святковий на гостини,

Якщо ніхто не прийде – з’їм сама!

Схопився заєць, хащами скрадався,

Розчумавшись потроху вже зі сну,

І до оселі їжака подався,

Щоб розказати гарну новину:

– Їжаче! У лисиці іменини!

В лопух он на пиріг малину рве!

Тож привітати треба неодмінно.

Ти пам’ятаєш, де вона живе?

– Ти ж можеш їй гриби подарувати,

Що в літню пору насушити встиг,

А я ромашок у букет нарвати,

Додумався по заростях густих.

Як так, то й так! Пішли стежками швидко

В той бік, звідкіль пахтів уже пиріг.

Он з-під куща й нору знайому видко.

Стрічай, лисице! Гості на поріг!

– Вітаю з іменинами, подружко! –

Причину свята заєць пригадав.

Тобі до квітів і гриби на юшку! –

– Їжак від себе ввічливо додав.

І подарункам господиня рада,

І гості вже розсілись за столом.

Уже й пиріг, зготований до свята,

Так смачно сходить запашним теплом,

Мов сонце, щедро на столі ясниться,

Малинова начинка – смакота!

Пишається на покуті лисиця,

Вона ж бо іменинниця руда!