04.08.2011 00:00

-

602

19 | 20

 © Тарас Іванів († 2012)

Відгомін дзеркал

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Ой, як сумно мені, 

Чом заліг у журбі 

Промінь ще не старої надії? 

Де ви – свят королі, 

Ще ж не всі у землі? 

Заблукали у сутінках мрії. 

Ніж стовбичити тут, 

Як пустельний верблюд, 

Може впасти у небо в хмаринці? 

Там відсутній статут, 

І маразмовий кут, 

Що завжди передує зупинці. 

Не суттєві слова, 

Лиш кістлява сурма 

Затягнула усіх в круговерті. 

Битим кінчиком скла 

Членять плоть дзеркала, 

А у них дикий відгомін смерті.