22.09.2021 15:34
для всіх
98
    
  1 | 1  
 © Добродій Ольга Іванівна

Посланець дощу...

Кажуть, що сильні не плачуть, 

Пустеля претендує на звання найсильнішого…

Дощ мандрівнику стелить удачу, 

Пере сорочку на тілі найбіднішого…


Чистить думки, змиває непотреби, 

І співає … співає краплинами для кожного…

Задихаються від гостинців наповнені погреби -

Дощ вмиває подвір’я заможного.


Падає, сипле, рвучко вдирається

Під намочену куртку, під шкіру - холодом…

Йде, прощається й знову назад повертається –

І пече – не втечеш – знахабнілим оводом…


Ти був схожий на дощ – в осінньому мороці

Розмивав моє завтра, топив у минулому…

Моя зливо, ти був дощу цього посланцем -

Моє щастя у дні осіннім, намоклому .

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.09.2021 18:39  Каранда Галина => © 

Двічі читала, щоб нічого не пропустити). Ви ж хнаєте, що ваші вірші мені подобаються)