Збудував слимак хатину
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
У чималому грибі,
Бо вподобав самотину
Як господар сам собі.
І доладну комірчину
Звів у меншому грибку,
Щоб запаси для почину
Класти в схованку містку.
Ще й дзвіночок біля входу
Для придоби почепив,
Хоч гостей ніколи зроду
Накликати не любив.
Сів до снідання смачного,
Та й додуматись не міг,
Що припреться хтось до нього
Так неждано на поріг.
Сонечко – жучок у крапку
Без запрошень прилетів,
Намотав шнурок на лапку
І дзвіночком дзенькотів
– Хто там дзенькає знадвору? –
У грибі принишк слимак,
– Після сну в голодну пору
Не дає поїсти всмак!
А жучок надворі зранку
Круг хатини все снує,
В шибку зирить крізь фіранку:
– Хтось у цій хатині є?
На горище по драбині
З перевіркою заліз,
Знудьгувався у гостині
Й полетів кудись у ліс.
Виглянув слимак і зразу
Дзвоника з шнурком зірвав,
А минуло трохи часу –
Ще й драбину заховав.
В дім заповз на самотині
Й обізвався в напівсні:
– Гості крапчасті в хатині
Не потрібні тут мені…