Про що бурчав запасливий єнот

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

В місткім дуплі осики при нагоді

Єнот облаштував собі житло.

Оселі кращої й шукати годі –

Тут сухо, тепло й затишно було

Як навіть осінь надійшла з дощами.

Трави сухої наносив знадвору

Завчасно, поки дощ іще не лив,

І постіль шелестку в осінню пору

В кубельці попід боки настелив,

Щоб тепло й м’яко спалося ночами.

Узліссям і в чагарнику густому

Все сходив зі стежок на манівці,

Бо всюди день-у-день, забувши втому,

На нюх шукав поживні корінці

І полоскати зносив їх до річки.

А потім мокрі розстеляв сушити,

В дупло носив невтомно про запас,

Щоб у зимову пору всмак спожити –

Бо ж непогано крізь дрімоту враз

Запхнути корінці хрумкі за щічки.

Застрекотіла з берестка сорока:

– Куди це ти, сусіде, зранку йдеш?!

Єнот подумав: – От іще морока,

Про все їй треба знати, не минеш…

А вголос буркнув: – По гриби до бору!

Ще вчора в листі бачив говорушки,

З три оберемки можна принести,

Сирими з’їсти добрі чи для юшки,

Та й насушу – з грибної смакоти

Запас хай буде, бо зима вже скоро.