Пиріжки з глодом
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Знов осінь заросила ліс дощами,
Між віть нависли хмар клуби імлисті,
І краплі розсипались між кущами,
Стікали потічками вниз по листі.
Принишкла миша в земляній оселі,
Сховавшись від дощу в осінню пору.
Вода в норі не капотіла з стелі,
Але тягнуло холодом знадвору.
Все ж довго миша мерзнути не стала,
А нишпорити в нірці завелася,
Бо вчасно про дровця сухі згадала,
Що так доречно з літа запаслася.
Відомо всім, що з піччю тепло й ситно,
Дровця підсохлі зайнялися зразу,
Від полум’я в оселі стало видно
І потепліло через трохи часу.
Нагрілась миша й відшукала згодом
Запаси, з літа знесені в комору.
– Спечу, – пищала, – пиріжків із глодом,
А раптом білка забіжить знадвору.
Надумала й зробила – вже рум’яні
Виймає господиня на лопаті.
Вбирають очі пиріжки духмяні,
Аж заясніло випічкою в хаті
– О! Білочко, заходь! Я наче знала,
Із глодом пиріжки спекла для тебе!
А осінь десь на вітрі аж стогнала,
Дощем холодним шелестіла з неба.