Розплатаний день...
а ця вулиця -
вхід без виходу...
чи то прірва там?...
чи стіна?...
може море там?...
Всесвіт зморений?...
чи то брама там
льодова?...
і з минулості
обрій подихом,
що є осені
аналой -
у забутості
юрма ворохом
падолистами
в обрій той.
у синизні
білі хмарності.
вітер - поголос листяний.
і у хворості
день розплатаний
в нерухомості мовчазний.
лабіринтами
юлиць-юличок
мов розіпнутий
темний птах
весь обплутаний
день безвиході... -
йому байдуже
сміх
чи страх.
хідником цим,
що без виходу -
листя осені
на вітрах.
середмістю
в різнокольорі
чи то парусник,
чи вітряк.
чи вітрила то
густо латані
на отих ото
кораблях,
що на обмелю
хитко хитані
з лопотаннями у стягцях -
є незримими,
втаємничені,
тьмяно сяючі
ліхтарі,
що привиддям
з німим окриком
із безвиході
угорі
на цій вулиці,
що без виходу,
що є прірвою
і стіна...
...у цікавості
мрія думкою
в скронях дзвонами
мов скляна -
до прийдешнього,
в пошук виходу
чи з уявності,
чи зі сну.........
