Двоє...
з рубрики / циклу «Крапки і коми...»
Крокують поруч по алеї двоє,
Веде за руку старість молоде.
Ведуть розмову стиха про щось своє,
А збоку наче то життя іде…
Минуле і майбутнє нині разом,
Допоки ще малеча не зросла.
Ще кілька кроків, і тоді одразу
На лаві старість, молодість пішла.
Колотить листопад в зажурі листя,
Невпинно час летить, не зупинить.
Згадає юнь про старості обійстя,
Коли настане час їй молодість водить…
