10.08.2011 15:48

-

426

7 | 7

 © Тарас Іванів († 2012)

Двадцятий пішов

Пастель затінена цілує кволі ноги, 

По пришляху розсічені у кров. 

Та ми несем, ми тягнем сіль тривоги 

До ран глибоких, в роздоріжжя мов. 

Двадцятий цвинтар переповнений закрився, 

Ганьба замкнула двері стомлених картин. 

Статист від кількості з рахунку давно збився, 

Скільки закопано похмурих домовин. 

Та ще кишить країна мізками піраній, 

Гриземо всі, гриземо стовбур наших мрій. 

Набудували, та й накрались… Розкіш кланів, 

Які зробили з нас козлів і край повій.