Волошки
Ти приснився мені на світанку,
коли в небі загасли всі свічі,
а зоря лиш розплющила вічі
і надпила водиці зі збанку.
Ось стоіш у зеленому полі,
а навколо волошки у житі,
світлі наші і радісні миті
ти розказуєш ніби поволі.
І волошки ти рвеш неквапливо,
і росою вмивається жито.
А що далі? - Нечітко, розмито
і жалем ніби сон оповило.
Кадр як мáра - короткий, натрошки,
океани років поміж нами,
нереально плисти і човнами.
Тільки звідки в кімнаті волошки?..
Львів, 23.11.2021
