Риторичне
Давно не пишемо листи,
наглухо замикаєм душі,
один про одного читаємо пости,
про дні минулі та грядущі.
Не йдемо в гості, бо не час,
онлайн здибаємось, вчимося,
життя втрачає свій окрас -
вам не здається? Бо мені здалося...
Ми губим друзів, бо самі
про цінність дружби забуваєм,
сказати рідним вмієм "ні",
а як чужим відмовити, не знаєм.
Щоденний біг, квапливий сміх,
лиш бути першим, не згубитись,
хотів, можливо, та не зміг
в гонінні вчасно зупинитись.
Живемо швидко і, коли
іде вже старість до порогу -
згадати що? Бо й не жили,
лиш перейшли життя дорогу.
То, може, час писати знов листи?
Привідкривати свої грішні душі?
Наживо розмовляти, в гості йти,
сміливо разом зустрічати день грядущий?!..
Львів, 09.10.2021