загублена пісня
святкове
1.
собі самому в самоті
по вінця чарку наливаю.
себе із святом привітаю.
і за пустий присяду стіл.
лиш хліб і сало, огірок -
ото й уся моя трапеза
у час, коли іду по лезу
і як останній кожен крок.
мене пригорне п`яний сум,
думки сховає у тумані
надій якихось, у омані,
у цю пусту зими красу -
холодну, білу, у вітрах,
із мокрим снігом і дощами,
що льодом голим під ногами,
скляні вмерзають на гілках.
...то ж мимрю щось там в темноті
про сум, про зиму неприглядну,
про цю війну дурну і кляту,
про тишу темну в самоті... -
немов виспівую слова.
на стіл схилилась голова -
у дім зманив чаклунний сон,
де ні дверей, ані вікОн...
2.
прокинусь ранком весь ніякий.
папір розкидано зім`ятий
навколо мене наче сніг... -
то ж, пісню скласти я не зміг.
розпочинаю новий день
холодним душем, пивом білим
(на опохмєл воно не хіло!),
шуканням слова до пісень -
пісень, учора що не встиг
зафіксувати на папері... -
зімкнулись віки наче двері...
Морфей здогнав і переміг...
і не знайду ніяк тепер
тих слів, що співані уночі
такі магічні і пророчі...
немов їх нагло хтось-то спер!
просив у Бога помогти... -
що не за славою в гонитві
згадати хочу у молитві
слова...й знаменами нести...
але все марно і дарма!
не пригадаю дивну пісню -
була загублена невмисно.
виходить... - облизня спіймав!
P.S.
...раптом увірвалася красуня Муза... - зла, розлютована розкидала усі мої папери зі столу, м`яла їх, рвала, топтала і буцала по підлозі, сварилася охрипло до мене... - ...як ти міг?!!!...хто тобі дозволив?!...я не дозволяла!...братися до письма за відсутності мене! це вбити мене! принизити! це дешевий сексизм! гендерна нерівність і несправедливість!і хто ти після цього?!!!...ти негідник!...нікчема! ти ніхто!!!... - кричала, аж прискала слиною...і спалила перо мого натхнення, яким я намагався занотувати втрачену пісню...тепер вже зрозумів, що пісню втрачено назавжди...і неочікувано для мене Муза сіла у моєму кріслі, поклала стрункі ніжки на письмовий стіл і заграла на золотострунній лірі... - дивовижна, ритмічна мелодія дзвеніла все ближче, гучніше і гучніше, під саме моє вухо...то гримів годинник...гримів так, що і мертвого збудить...збудив і мене...виходить, що і на цей раз я заснув...але вже у ліжку...здійнявся і глянув у бік столу... - дійсно, папір знову розкидано по підлозі...і у тому паперовому снігу заплуталося кілька пляшок...дідько! до мене ж сьогодні прийдуть...мусив швиденько прибратися - свято наближається! пиво і горілка є, а от гарного вина (для Неї)... - на жаль, в моєму барі катма! купив...ще й солоденького у додачу...чекаю дзвінка у двері...гостей буде повна хата...я знаю...це точно...інакше і бути не може!
.gif "{#}")
