22.10.2014 00:38
for all
150 views
rating 5 | 2 users
 © Олег Буць

Я себе породив

Слова, текст пісні «Я себе породив» Олег Буць

Да! Войны не бывает без жертв и гробов,
Да! Мы дети страны казаков, не рабов.
Украина моя, наша мама и дом!
За тебя мы сразимся с любым из врагов.
(со страницы батальона "Айдар")

Руки звівши вгору – крізь гуркіт і гам

Хтось спитає «О Боже! За що це все нам?

Чом ми в нашій землі – малі для биття?

Заслужили ж давно на краще життя!»


А у гурті натур в Україні моїй

Є Тарас, є Остап, і, звичайно, Андрій…

Виправляєм вдогін помилку свою:

«Я тебе породив – тебе і уб’ю!»


Ну а що той Андрій? Схотів і пішов, 

І у стані чужім своє щастя знайшов.

Ну а що той Тарас? Де щастя шукав?

Чом усіх козаків на сина зміняв?


Рідній крові своїй помститись хотів –

І лиш тільки тому військо поділив.

По частинах підставив вражій косі, 

І зійшли в небеса побратими усі…


А хотів – пив-гуляв, а хотів – воював:

Не один Божий храм коней приймав…

І в вогонь відправляв і старих і малих, 

Не жалів ні себе, ні чужих, ні своїх…


Що Тарас? А як нас узять, то скільком

Люлька власна була цінніш за військо?

У скількох у душі тихеньких із нас

Невмирущий сидить своєвільний Тарас?


Він убив лиш за те, що був до кінця

Сином добрим Андрій у свого, у вітця:

Що хотів, те й робив, і не мав заборон!

Як сказав – так буде! А потім – хоч вогонь!


А хто сина вбива – самому не жить!

Тож на попіл згорів у чорну, у мить, 

Як на себе навів гаківницю свою:

«Я тебе породив – тебе і уб’ю!»


Скільки ляже голів у землиці сирій, 

Доки біга в степу з автоматом Андрій?

І в Тараса в душі часом гнів, часом щем –

Не догнать, не дістать… А Остап під вогнем…


«Я тебе породив – тебе і уб’ю!»

І в степах черепи ворони клюють

А зі сходу несе – очі дим виїда…

Чи затихне колись наша вічна біда?


Хтось спита: що ти кажеш? Не воювать?

Значить, зраду синів – простить і прийнять?

Кажу: вдачу змінить, з якою ходив, 

Бо набоїв не стане на всіх, що родив…


Руки звівши вгору – крізь гуркіт і гам

Хтось спитає «О Боже! За що це все нам?»

Гірше смерті бува себе поламать…

Легше сина убить, ніж помилку признать.


І хоча без утрат ще не було війни, 

Не рабів – козаків ми країни сини!

Чом так важко змінитись кожному з нас, 

Аби став добрим батьком – усім нам Тарас?


* * *

Під гітарну струну, під свинцевий удар

Нагадав нам боєць з батальйону «Айдар», 

Що хоча без утрат ще не було війни, 

Не рабів – козаків ми країни сини!

м. Туркменабат, Туркменистан, 02.08.2014


Олег Буць цікавиться


Публікації: Олег Буць

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 5 | Знайдено: 29
Автор: Олег Буць
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Нашим хлопцям;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.10.2014 10:47  © ... 

Чесно кажучи, на цей, як Ви кажете, романс мене сподвигли в тому числі і Ви. Після якоїсь Вашої давньої публікації було обговорення. А я, коли прийшов на "ПП" і мені почали писати відгуки, захотів подивитись: а хто ж пише? І на це обговорення натрапив і, каюсь, навіть спробував взяти участь, хоч воно вже давно було стихло. І там якраз описав ці всі свої думки, що потім виклав у цьому "романсі". Думки-то були раніше, ще після перегляду фільму "Т.Б.", і пов"язаного з ним ще одного перечитування Гоголя. Але в обговоренні Вашої публікації вони були записані, а після прочитання в мережі вірша про "Айдар" оформлені в пісню. Бо спочатку з"явився ритм на айдарівський вірш, а потім я подумав: на той вірш уже, певно, є своя мелодія. А що я буду там робити зі своєю. І під цей ритм зробив "Я себе породив". Але за "Айдар" не міг не згадати.
А тепер згадую і про Вас. Дякую! 

 22.10.2014 10:36  © ... => Олександр Новіков 

Дякую! 

 22.10.2014 09:00  Тетяна Ільніцька => © 

Це вже військовий романс))) 

Гарно співаєте! 

 22.10.2014 08:52  Олександр Новіков => © 

сильно