08.01.2022 14:11
for all
22 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Ем Скитаній

Кава на ранні...

стежина сонця впала до порога...

зима з весною, певне, каву п`ють.

разом в альтанці у лугах Парнасу

мороз і сонце мирно гомонять.

...а я у хижі, в темній цій халупі

здіймаю чарку і вітаю день, 

який зайшов до мене по стежині

в невмисному осяянні у дім.

не хочу рим шукати віршуванню -

там, на Парнасі теж, мабуть, свята, 

що аж очам ця синь небес безхмарна

як різь від сліз веселощів бенкет.

я чую брязкіт брязкалець і сміхи, 

пісні і танці, дзвін і передзвін... -

сусіда зверху зі стільця шарахнувсь

і обруса бенкетного стягнув.

...і крізь усі шуми святкові світу -

на вухо каверза, цей блазень в ковпаку

на нитках ляльковода... - безобличний

нашіптує брехню якусь мені.

але... - сміюсь! не чую ті дурниці.

я услухаюсь в сині небеса... -

стежина сонця в мене на порозі.

зима з весною - точно! - каву п`ють.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 10.01.2022 13:49  © ... => Каранда Галина 

дякую, Галино!...але ж свята тривають...вітаю! 

 09.01.2022 17:43  Каранда Галина => © 

"там, на Парнасі теж, мабуть, свята, " геніально!)) Але не згодна!) Пречудовий білий вірш. Мені верлібри даються легко, а от білі вірші дуже важко писати. Важче, ніж римовані. Так що ваша муза аж ніяк не в загулі!)) Працює в поті чола!)

 09.01.2022 16:36  © ... => Микола Коржик. 

дякую! із святами Вас!!!... 

 09.01.2022 08:39  Микола Коржик. => © 

Прекрасно!!!