Кава на ранні...
стежина сонця впала до порога...
зима з весною, певне, каву п`ють.
разом в альтанці у лугах Парнасу
мороз і сонце мирно гомонять.
...а я у хижі, в темній цій халупі
здіймаю чарку і вітаю день,
який зайшов до мене по стежині
в невмисному осяянні у дім.
не хочу рим шукати віршуванню -
там, на Парнасі теж, мабуть, свята,
що аж очам ця синь небес безхмарна
як різь від сліз веселощів бенкет.
я чую брязкіт брязкалець і сміхи,
пісні і танці, дзвін і передзвін... -
сусіда зверху зі стільця шарахнувсь
і обруса бенкетного стягнув.
...і крізь усі шуми святкові світу -
на вухо каверза, цей блазень в ковпаку
на нитках ляльковода... - безобличний
нашіптує брехню якусь мені.
але... - сміюсь! не чую ті дурниці.
я услухаюсь в сині небеса... -
стежина сонця в мене на порозі.
зима з весною - точно! - каву п`ють.
