Як вперше
Поцілуй її знову як вперше,
коли небо схилив той цілунок -
спраглих душ оживляючий трунок -
полонив її серце ти, вéрше.
Нарáз сонце собою затьмарив,
кров кипіла в усіх капілярах,
вона ж ніби літала у хмарах
і ти нею лише наче марив.
Для вас було усе неважливим
і чуттями весь світ вам зійшовся,
і, здавалося, він розколовся,
поокремо вже став неможливим.
Тоді дихати було так вільно,
крила мовби самі виростали,
скільки разом вам бути - не знали,
віддалися любові свавільно.
Поцілуй її, вéрше, як вперше,
аби світ, як колись, закрутився,
щоб відчули, як він обнулився,
щоб згадалось, як було уперше…
Львів, 03.01.2022