Поміж шурхотом миші
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Як зима морози розгубила
У калюжах снігу між дубків,
Враз вода крізь шпарки підтопила
Нору двох заснулих їжаків.
Аж як стала стеля осуватись,
Спам’ятались сонні їжаки,
Й ледве спромоглися врятуватись,
Кинувшись із кубел навтьоки.
А надворі зимно, що й казати –
Змерзли лапки в мокрому снігу
Знов калюжі стали підмерзати,
Сніг на вітрі сходив у югу…
Вдвох по лісу назирці блукали,
Де тривога з холодом снує,
Й борсука оселю відшукали:
– Стук-тук-тук! У хатці цій хтось є?!
Їжакам відкрив борсук відразу,
Бурмотів, покликавши в тепло:
– Жити вам надворі не до часу,
Знов негода, снігу намело…
За норою теж не час тужити,
Я місткий, просторий маю дім,
Залишайтесь до весни тут жити,
А запасів вистачить усім.
Он і миша звідкись узялася
Перебути зимні холоди,
У кутку місцина їй знайшлася,
Хоч і шурхотить вряди-годи.
Вмів борсук вечерю готувати
З бульби, корінців і ягідок,
Поспішав узвару наливати,
Щоб пропав із тіла холодок.
В спальній залі спати примостились
На траві духмяній їжаки,
Сни ласкаві крізь голки скотились
Поміж шурхіт миші залюбки.
Й дивне відчуття простого щастя
Без тривоги, холоду й біди.
Добре, коли в час тяжкий удасться,
Прихисток і поміч віднайти.
.gif "{#}")
