Мама - Анархія
В степах козачих бойовище кляте.
Над Полем чорний прапор майорить.
Ти вже давно забула свою хату,
В коротких снах вона тобі не снить.
Ти лагідну свою забула неньку
І тата свого, і малу сестру.
Пташиний крик, а чарка дзвінко дзенька,
Епоху поминаючи стару.
Під місто зранку зійдуться загони,
Щоб розпочати бій, запеклий бій.
Пекельні гасла нового закону
Наганом гавкнуть у руці твоїй.
І ти впадеш, впадеш на першім розі,
Хустина чорна з голови спаде.
А сонце, що дивитися не в змозі
На смерть твою, за хмароньку зайде
