Плакала калина
Прихилилася калина,
Притулилась до стіни,
Тихо плаче, мов дитина,
Рано-вранці восени.
— Чом заламуєш ти руки?
Сльози ллєш чому рясні?
— Хазяйнує, мов гадюка,
Ворог в рідній стороні.
— Не сумуй, моя рідненька,
Не корися долі злій.
Ще щаслива буде Ненька.
Розцвіте кущ рясно твій.
Гадів били споконвіку.
Будуть бігти до кремля.
Ворог знатиме довіку:
Українська це земля!
І назло ворожим силам
Навесні ти розцвітеш.
Хоч ти й плакала-тужила,
Щастя людям принесеш.
23. 11. 2021 рік
Картинка з Інтернету
Смт Шевченкове, 23. 11. 2021 рік
