Тихо

з рубрики / циклу «2022 рік»

- Як ви?

- Тихо.

Улюблене слово. Я чекаю його щогодини.

Так. Мій син – він уже дорослий. Та він все ще моя дитина!

- Як ви?

- Тихо.

Батьки, рідненькі! Ви пробачте, що я не з вами!

Як же Вас я люблю, татусю! Як я Вас розумію, мамо!

- Як ви?

- Тихо.

Ти як там, брате! Чи в безпеці твоя родина?

Кажуть, треба просити НАТО. Але НАТО – хіба ж людина?

Хіба в нього стискає серце, як сирена гуде тривожна?

І коли у чеканні «тихо» збожеволіти легко можна?!

Ми за всіх, в кого вже не тихо, болимо, і шлемо молитви.

Україночко! Мій народе! Хай це буде остання битва!

Краще тиші – лише перемога! І без бою не буде волі!

Знаю все! Та у чаті «тихо» я чекаю до сліз, до болю!

Лубни, 05.03.2022