12.04.2022 08:00
для всіх
147
    
  2 | 2  
 © Анатолій Костенюк

Полеглі

Полеглі
«Не потурай: легше плакать,
Як ніхто не бачить.»
Т.Г. Шевченко

Вони усі герої, що й казати?..

І дуже шкода хлопців, та не вік

нам попіл сіяти, волосся рвати

і воду витирати з під повік.


Ми – вдячні і не нам їх забувати.

Та стільки пʾявок – на небесний лик…

Пʾють їхню кров. Давно пора здирати,

бо й наша власна – не томатний сік.


Хто плаче, той слабкий і автомати

ідуть комплектом до сухих очей.

Нам їх рука потрібна на плече,


а подвиг їхній буде час згадати –

колись, на роковини, в мирній хаті.

Тоді й сльоза, можливо, потече…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.04.2022 11:18  Борис Костинський => © 

Я помітив одну властивість масового українця - схильність до педалювання жалоби. Живучи 27 років в США, відмітив, що американці сентиментальні, але навіть на похороні вони поводять себе вкрай стримано і до відкритого розпачу ніколи не вдаються - не прийнято. Більше того - навіть згадують щось веселе про небіжчика і сміються. Українська ж традиція полягає у плачах. Усі ті страшенно слізливі думи кобзарів, майже увесь фольклор - це жалоба та печаль. Як результат - нація хронічно занурена в депресію. Так, історію України, як казав пристосуванець Грушевський, не можна читати без заспокійливого, але горя було більш, ніж достатньо і у сусідніх поляків. Але там отакого хнюпання ніколи не було - "Єще польска нє згінєва!" Як поламати цей зарюмсаний український тренд я не знаю, але знаю, що вічне оплакування "гіркої доленьки" потрібно якось міняти на вічну ненависть до ворогів, котра веде уперед і до перемог, а не до хронічного стояння на могилах та витирання гірких сліз! Нації потрібен позитивний шлях, який ненависть до ворога дає однозначно! До речі, у галичан в їхньому фольклорі куди більше позитивної ненависті до загарбників і, можливо, саме тому западеньці в рази успішніші в усьому, ніж східняки.