03.06.2022 14:34
for all
23 views
    
rating - | no usr.
 © Ем Скитаній

так вітер мовив...

так вітер мовив...

розрада...

виявилося, що ці рядки написані були зарано... - надто вже вони стали логічним продовженням і завершенням наступного вірша...

3.

на тонкій линві небокрай

спадає хитано до ніг -

петлею, зашморгом у край

як доля, вирок темно ліг.

блідий і сірий сонця схід

у водах ночі на кітві

сліпий у день обірве зліт

у зморі подихом в листві.

від сну пробуджені -

з пітьми

злітають,

сваряться птахи.

об хмари хлопають крильми

і стрімко падають лихі

у край руїни і пустот,

олжі і зради,

і ганьби,

і перекручених чеснот

в краю жертовною доби... -

...так вітер мовив у цю ніч...

і дощ у листі лепетав...

блискучі блискавки облич

у хмарах морок малював.

на запітнілому вікні

кривими стежками краплин

ліхтарні відблиски рясні

вели,

манили на загин.

мов ієрогліфом на склі

добу прикуто до заклять...

і на її блідому тлі

дощі у листі гомонять...

Публікації: Ем Скитаній

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись