Перше кохання
з рубрики / циклу «ТАК ЛИЧАТЬ ОЧІ, СПОВНЕНІ КОХАННЯ»
Зустрів тебе – таку, як у ві снах..!
Вбачалося, здійснив жадану мрію.
Гадав, що завоюю… , що зумію!
А ти, життя моє звела на жах.
Не бачила страждань, немов вуаль
Байдужості, гордині поволока…
Завжди холодна і печальноока,
Кохала лиш себе… й себе, нажаль.
Зізнаннями я стукавсь до душі,
До митарства мого завжди глухої.
Дістала перемогу ти без зброї…
Залишились на згадку лиш вірші.