відторгнений...
все якось так змінилося одразу...
і онде там,
за брамою відторгнення
маячить світотінями
буття у сьогоденні.
кажуть, там,
за брамою цією
розстріляно гуманність,
згвалтовано усі чесноти людства
і кинуте зі сміхом звірині
на остаточне знищення...
того не може бути...
маячня!
то поголос людський...
напевне, з переляку.
бо, кажуть, там
орудують рашисти,
орки -
убивці,
злодії,
кати -
голодна зграя,
зомбована у злиднях
зненавистю рашизму...
воістину, війна -
ганьба
й водночас і трагедія народів...
...за брамою відторгнення буття у сьогоденні,
в оборі часу загнаний у кут
п`ю каву.
плутані думки
розплутую...навіщо?...
коли мене оце штовхають в зашморг часу...
і цей ось дощ
ледь чутний в пору літню
нашіптує імжею молитви...
вустами Бога?...
чи то ні?... -
від мене Богу?...
адже відторгнений
у світі від буття
іще на крок
наблизився
до нього?.........
