19.06.2022 14:15
для всіх
103
    
  2 | 2  
 © Ем Скитаній

поточне...

поточне...

прямує час незримою струною, 

бриніє по світах, 

яким він є буттям, 

яким він є початком.

в завершенні ж буттєвого шляху -

уламки, 

хімію життя

ізнов складе

в миттєвості новітніх літочислень.

по тій струні бриніючого часу

прямуємо і ми -

істотність, 

сутність, 

створіння усвідомленого "Я".

в додачу й ще прямує в ногу з часом

із прагненням до знань, 

комфорту, 

зручностей свого улаштування

Великий Розум наш...зажди... -

наш розум?...де?...

чи нині явлений у світі?...

війна шумить!...відлунням канонади.

у небі літаки і гвинтокрили

гримлять пронизливо і лячно... -

плюю услід їм, бо думки

розкришують сміттям і попелом.

руїни

засуджують мене -

лайном війни обдали, 

занурили у згарища, 

у трупний випар ткнули -

не забував аби

в думках своїх про вічне, 

що тут колись були хати

охайні, чепурні...тепер

сади їм навіть мертві.

розстріляні вони

ордою, 

мокшею, 

рашистами -

потворами часу, 

яких зростило сьогодення...

...а час іде, 

веде в завершення... -

дай, Бог, до перемоги!

а мокшу -

на загин, 

в нікуди, 

у ніщо...

дай, Бог...

дай, Бог...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!