Зустрічай мене в пору, коли засмагатиме листя
На осінньому сонці, скупому на час і тепло,
Ти влаштуй мені зустріч, запроси найкращих артистів
Й, знявши рицарський шолом, мене поцілуй у чоло!
О, навіщо в чоло, обпали вуста терпким жаром
Хай від заздрості позеленіє пожовкла трава,
Ти напій мене, спраглу, любові нектаром,
Присвяти мені всі найніжніші слова!
Хай нам грає оркестр, ми кружлятимем посеред міста
Так, неначе із казки потрапили в дійсність крізь час,
Буде сонячно хмарам і буде калюжам - чисто,
Ми танцюєм натхненно ніким ненаписаний вальс.
Хай нам заздрять роки, їм не бачити більше такого,
Це неначе народження, що буває лиш раз на віку,
Прийде час й забере мою позолочену тогу,
А твій рицарський меч сумуватиме десь у кутку.
Та чекають нас справи, це тобі не дракона змагати,
Адже злоба людська приходить в личині добра,
Ми здолаємо все ,лише б не стомитись кохати,
А кохання - усепереможне, - це істина знанно-стара.
