Присвята поезії Марини Цвєтаєвої
Прекрасно, гарно, – ні, не те,
Не можу слово підібрати.
Божественне, приємне чи чудне,
Яким же словом передати
Усе, що писане тендітною рукою,
Так по дитячому, жіночою ходою.
Відкрив уперше книжку постарівшу,
Яка я певен, швидко розійшлась
І вірш, що в титульну сторінку,
Лиш кілька стрічок, суть змогли ввібрати.
Всю душу поетеси вмалювали,
А далі, тільки себе розкривали.
Вклоняю голову до пам’яті твоєї,
До всіх рядків, що вивела рука,
До юності віршованої трелі,
До слова жінки, що в свій храм мене ввела.
Настав давно вже час твоїм віршам,
Вірніше дорости вдалося нам.
